Інформація передається у вигляді сигналів. Вухо людини вловлює звукові сигнали, а око – світлові. Щоб інформацію зберегти, її потрібно закодувати. Інформація зберігається у вигляді кодів – спеціальних символів, які називаються буквами, а система кодування – звичайна абетка. У різних країнах одні й ті ж слова записують іншими буквами – у них своя абетка (тобто інша система кодування). Можна закодувати звуки: мелодію записують за допомогою нот.
У вигляді кодів можна зберігати не тільки текстову та звукову інформацію, а й зображення. Якщо подивитись на рисунок через лупу, то видно, що він складається з точок – це так званий растр. Координати і колір точок запам’ятовуються у вигляді чисел, які зберігаються у пам’яті ПК і передаються на будь-які відстані. По них комп’ютерні програми зображають рисунок на екрані або друкують на принтері.
Отже, для текстової інформації ПК окремо працює з кожною буквою, а для графічної – з кожною її точкою. Але буква – не найменша частинка інформації. Щоб ПК розрізняв букви, їх також потрібно кодувати. В телеграфній абетці букви кодують точками і тире , а в інформатиці – нулями та одиницями. Такий код називають двійковим. По-англійськи binari digit – двійковий знак, а скорочено – bit (біт).
Біт – це найменша одиниця інформації, яка виражає логічне значення Так чи Ні і позначається двійковими числами 1 і 0.
Якщо інформація подана у цифровому вигляді, то ПК перетворює числа, якими вона закодована, в послідовність нулів та одиниць, а далі уже працює з ними. Двійкова система використовується і ПК тому, що електричними сигналами дуже просто позначати двійкові цифри: 0 – немає сигналу, 1 – є сигнал (напруга чи струм).
Будь-яке число записується у вигляді послідовності цифр, наприклад:
у десятковій системі 1986, 125;
у двійковій системі 1001(2) , 11011(2) ,
де індекс (2) вказує, що число записане у двійковій системі.
Щоб перетворити десяткове число у двійкову форму:
- послідовно ділити це число націло на 2 до тих пір, доки результат перевищує 1, виписуючи залишок від ділення на кожному кроці:
_89 : 2 =_44 : 2 =_22 : 2 =_11 : 2 =_5 : 2 =_2 : 2 = 1
88 44 22 10 4 2 _
1 0 0 1 1 0 1
Якщо зібрати залишки у зворотному порядку: 1011001, то отримаємо двійкове представлення числа 89.
А як двійкове число записати у десятковій формі? Будь-яке число можна розкласти за степенями основи, наприклад, в десятковій системі
1 9 8 6 або 1 х 103 = 1000
х х х х 9 х 102 = 900
103 102 101 100 8 х 101 = 80
6 х 100 = __6
1986
Щоб перетворити двійкове число у десяткову форму:
- подати його порозрядно (позиції нумеруються справа наліво, починаючи з 0) і скласти:
1 0 1 1 0 0 1
х х х х х х х
26 25 24 23 22 21 20
64 + 0 + 16 + 8 + 0 + 0 + 1 = 89
Отже, 1011001 = 64 + 0 + 16 + 8 + 0 + 0 + 1 = 89
Біт – дуже мала одиниця інформації, тому при двійковому кодуванні кожному символу співставляється код з 8 нулів та одиниць, який називають байтом. Отже байт – це група з восьми бітів.
Так як існує 256 (28 = 256) різних комбінацій з 8 нулів та одиниць, то за допомогою байта можна закодувати, наприклад, весь латинський алфавіт і кирилицю (включаючи великі та малі букви), цифри, розділові знаки та деякі спеціальні символи.
Люди всього світу домовились, яким кодом (від 0 до 255) кодувати кожний символ. Загальну домовленість про однакове використання чого-небудь назвали стандартом. Стандарт встановлює таблицю кодів. У ній записано, яким кодом повинен кодуватися кожний символ. У таблиці кодів перші 128 кодів (від 0 до 127) стандартні та обов’язкові для всіх країн і всіх комп’ютерів, а у другій половині (від 128 до 255) кожна країна створює свій національний стандарт.
Першу (міжнародну) половину таблиці кодів назвали таблицею ASCII (American Standart Code Information Interchange – американський стандартний код з обміну інформацією). У ній перші 32 коди не визначені, а застосовуються для так званих керуючих кодів (віддані виробникам ПК). Перший символ стандарту ASCII – пробіл з кодом 32. Далі йдуть спеціальні символи і розділові знаки, десять цифр, математичні символи, латинські букви. Так, велика латинська буква А має код 65, В – 66 тощо:
А – 65 - 01000001
В – 66 – 01000010
С – 67 – 01000011
D – 68 – 01000100
Z – 90 – 01011010
Але в сучасних умовах, коли постійно виникає необхідність обміну інформацією у всесвітньому масштабі, одного байта недостатньо для кодування всього різноманіття символів алфавітів усіх народів, тому розроблена і готується до впровадження таблиця UNICODE, в якій кожний символ кодується двома байтами (16 біт), що дозволяє кодувати 65546 різних символів.
Хоча найменшою одиницею виміру інформації є біт, для оцінки переданого її об’єму використовують байт та похідні одиниці кілобайт, мегабайт, гігабайт:
1 Кбайт = 210 байт = 1024 байт
1 Мбайт =220 байт = 1024 Кбайт = 1 048 576 байт
1 Гбайт = 230 байт = 1024 Мбайт
Так як один символ кодується одним байтом, то кількість байтів вказує на кількість символів переданої текстової інформації. Тобто, якщо на сторінці тексту розміщується в середньому 2500 знаків (на кодування потрібно 2500 байт), то 1 Мбайт – це приблизно 400 сторінок, а 1 Гбайт – 400 тис. сторінок. Для визначення швидкості передачі інформації використовують одиницю бод = 1 біт/с.
У вигляді кодів можна зберігати не тільки текстову та звукову інформацію, а й зображення. Якщо подивитись на рисунок через лупу, то видно, що він складається з точок – це так званий растр. Координати і колір точок запам’ятовуються у вигляді чисел, які зберігаються у пам’яті ПК і передаються на будь-які відстані. По них комп’ютерні програми зображають рисунок на екрані або друкують на принтері.
Отже, для текстової інформації ПК окремо працює з кожною буквою, а для графічної – з кожною її точкою. Але буква – не найменша частинка інформації. Щоб ПК розрізняв букви, їх також потрібно кодувати. В телеграфній абетці букви кодують точками і тире , а в інформатиці – нулями та одиницями. Такий код називають двійковим. По-англійськи binari digit – двійковий знак, а скорочено – bit (біт).
Біт – це найменша одиниця інформації, яка виражає логічне значення Так чи Ні і позначається двійковими числами 1 і 0.
Якщо інформація подана у цифровому вигляді, то ПК перетворює числа, якими вона закодована, в послідовність нулів та одиниць, а далі уже працює з ними. Двійкова система використовується і ПК тому, що електричними сигналами дуже просто позначати двійкові цифри: 0 – немає сигналу, 1 – є сигнал (напруга чи струм).
Будь-яке число записується у вигляді послідовності цифр, наприклад:
у десятковій системі 1986, 125;
у двійковій системі 1001(2) , 11011(2) ,
де індекс (2) вказує, що число записане у двійковій системі.
Щоб перетворити десяткове число у двійкову форму:
- послідовно ділити це число націло на 2 до тих пір, доки результат перевищує 1, виписуючи залишок від ділення на кожному кроці:
_89 : 2 =_44 : 2 =_22 : 2 =_11 : 2 =_5 : 2 =_2 : 2 = 1
88 44 22 10 4 2 _
1 0 0 1 1 0 1
Якщо зібрати залишки у зворотному порядку: 1011001, то отримаємо двійкове представлення числа 89.
А як двійкове число записати у десятковій формі? Будь-яке число можна розкласти за степенями основи, наприклад, в десятковій системі
1 9 8 6 або 1 х 103 = 1000
х х х х 9 х 102 = 900
103 102 101 100 8 х 101 = 80
6 х 100 = __6
1986
Щоб перетворити двійкове число у десяткову форму:
- подати його порозрядно (позиції нумеруються справа наліво, починаючи з 0) і скласти:
1 0 1 1 0 0 1
х х х х х х х
26 25 24 23 22 21 20
64 + 0 + 16 + 8 + 0 + 0 + 1 = 89
Отже, 1011001 = 64 + 0 + 16 + 8 + 0 + 0 + 1 = 89
Біт – дуже мала одиниця інформації, тому при двійковому кодуванні кожному символу співставляється код з 8 нулів та одиниць, який називають байтом. Отже байт – це група з восьми бітів.
Так як існує 256 (28 = 256) різних комбінацій з 8 нулів та одиниць, то за допомогою байта можна закодувати, наприклад, весь латинський алфавіт і кирилицю (включаючи великі та малі букви), цифри, розділові знаки та деякі спеціальні символи.
Люди всього світу домовились, яким кодом (від 0 до 255) кодувати кожний символ. Загальну домовленість про однакове використання чого-небудь назвали стандартом. Стандарт встановлює таблицю кодів. У ній записано, яким кодом повинен кодуватися кожний символ. У таблиці кодів перші 128 кодів (від 0 до 127) стандартні та обов’язкові для всіх країн і всіх комп’ютерів, а у другій половині (від 128 до 255) кожна країна створює свій національний стандарт.
Першу (міжнародну) половину таблиці кодів назвали таблицею ASCII (American Standart Code Information Interchange – американський стандартний код з обміну інформацією). У ній перші 32 коди не визначені, а застосовуються для так званих керуючих кодів (віддані виробникам ПК). Перший символ стандарту ASCII – пробіл з кодом 32. Далі йдуть спеціальні символи і розділові знаки, десять цифр, математичні символи, латинські букви. Так, велика латинська буква А має код 65, В – 66 тощо:
А – 65 - 01000001
В – 66 – 01000010
С – 67 – 01000011
D – 68 – 01000100
Z – 90 – 01011010
Але в сучасних умовах, коли постійно виникає необхідність обміну інформацією у всесвітньому масштабі, одного байта недостатньо для кодування всього різноманіття символів алфавітів усіх народів, тому розроблена і готується до впровадження таблиця UNICODE, в якій кожний символ кодується двома байтами (16 біт), що дозволяє кодувати 65546 різних символів.
Хоча найменшою одиницею виміру інформації є біт, для оцінки переданого її об’єму використовують байт та похідні одиниці кілобайт, мегабайт, гігабайт:
1 Кбайт = 210 байт = 1024 байт
1 Мбайт =220 байт = 1024 Кбайт = 1 048 576 байт
1 Гбайт = 230 байт = 1024 Мбайт
Так як один символ кодується одним байтом, то кількість байтів вказує на кількість символів переданої текстової інформації. Тобто, якщо на сторінці тексту розміщується в середньому 2500 знаків (на кодування потрібно 2500 байт), то 1 Мбайт – це приблизно 400 сторінок, а 1 Гбайт – 400 тис. сторінок. Для визначення швидкості передачі інформації використовують одиницю бод = 1 біт/с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий